 Ландшафтоведення – наука, що вивчає ландшафти як структурні частини географічної оболонки Землі; галузь фізичної географії. Займається питаннями походження, структури й динаміки ландшафтів (природних комплексів), законами їх розвитку, розміщення й перетворення в результаті господарської діяльності. Об'єктами вивчення є ландшафти різних ієрархічних рівнів - від місцевостей, урочищ і фацій (ландшафти нижчого рівня) до зон, секторів, областей і провінцій. Внаслідок нерівномірного розподілу вступники в географічну оболонку сонячної енергії утворюються ландшафтні пояси, зони й підзони (фізико-географічні зони). Сектор - приокеанічні, континентальні й перехідні - пов'язані з контрастами між сушею й Світовим океаном, що викликають континентально-океанічну циркуляцію повітряних мас. Подальша диференціація на фізико-географічні країни, області й райони, а також висотні ландшафтні яруси й пояса в горах пов'язана з різноманітністю морфо- структур земної кори. Основний метод ландшафтоведення - польові дослідження, у ході яких описуються природні комплекси різного рівня. Вони звичайно супроводжуються ландшафтним картографуванням з використанням аерофотоматеріалів і космічних знімків. Для вивчення динаміки ландшафтів організують стаціонарні спостереження.
Історія зародження основних понять ландшафтоведення сягає до А. Гумбольдта. Основоположниками ландшафтоведення в Росії були В. В. Докучаєв і його послідовники Л. С. Берг, Г. Ф. Морозов, Г. Н. Висоцький, за рубежем - німецький географ З. Пассарге. Значний внесок у теорію ландшафтоведення внесли М. А. Первухін, Л. Г. Раменський, Н. А. Солнцев, С. В. Калесник, А. Г. Ісаченко, Ф. Н. Мильков, І. М. Забєлін, К. Г. Раман. З іменами Б. Б. Полинова, І. В. Ларіна. Р. І. Аболіна пов'язане створення перших ландшафтних карт.
Постійно розширюються практичні аспекти ландшафтоведення: агровиробниче, інженерне, меліоративне, медичне, архітектурно-планувальне, рекреаційне. Природні комплекси оцінюються з погляду доцільності для практичного використання, даються рекомендації з їхнього перетворення й охороні й прогноз змін, розробляються наукові основи керування ландшафтами й створення культурних ландшафтів.
Джерело: | 
