 Туніс — найменша і найсхідніша з країн Магріба, до якого окрім нього відносяться Алжір і Марокко. На заході Туніс має границі з Алжіром, на південному сході — з Лівією, а з півночі і сходу омивається Середземним морем. Зі своїми дикими, порізаними берегами, родючою долиною річки Меджерди, гірським ланцюгом Високого Теля (продовження Атлаських гір на схід) ландшафт на півночі Тунісу надзвичайно близький до південноєвропейського. Більш «африканським» пейзаж стає в центральній частині Тунісу, де гірські ланцюги переходять в мізерний степовий ландшафт. За часів римлян оливкові гаї і зернові культури забезпечували тут досить високий рівень добробуту. Сьогодні ж в економіці Тунісу велике значення мають видобування фосфатів, експорт фініків і кора пробкового дуба, а також трава альфа, яка використовується для виготовлення плетених виробів і у виробництві целюлози.
На сході, від затоки Хаммамет до Сфакса, туніський сахель тягнеться до берегової лінії — це область з неродючими піщаними грунтами і помірною кількістю опадів, що не дозволяє вести тут інтенсивне сільське господарство. В сахелі виростає велика частина оливкових дерев Тунісу. Їх обробка є найважливішою, хоча і нестабільної через падіння світових цін, галуззю народного господарства. Туризм, що бурхливо розвивається, - друга найважливіша галузь економіки сахеля. На курортах Тунісу в 1998 р. побувало більше 4 млн. людей. На півдні Тунісу в затоці Габес знаходиться невеликий острів Джерба, площею близько 500 кв. км.
Приблизно в середині країни, протяжність якої з півночі на південь складає майже 900 км, починається дальній і спекотний південь. Це країна солончаків, оазисів і обширних просторів, покритих піщаними дюнами. В гірській країні — Дахаре — знайшли свій останній притулок бербери — корінні жителі Тунісу. Мізерні опади (менше 100 мм в рік) і тонкий родючий шар грунту істотно обмежують можливості розвитку сілНа захід від Дахара тягнеться В гарячих мінеральних источБольшой Східний Ерг - справжня никах Курбуса лікувалися ще піщана пустеля, зовсім така, які пунийцы зображають на картинах. Далі вона переходить в алжірський Суф, а з півночі пустеля обмежується улоговиною шоттов, вологих солончаків. Економіку цього регіону визначають відкриті на крайньому півдні країни родовища нафти і газу і фінікові плантації в оазисах по краю шоттов.
Джерело: | 
