 Карта – математично визначене, зменшене й генералызоване зображення (модель) поверхні Землі, іншого небесного тіла або космічного простору, що показує розташовані або спроектовані на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків. Термін «карта» з'явився в епоху Відродження, походить від латинського charta - «аркуш», «папір». У Росії споконвічно карта називалася кресленням, що означало зображення місцевості рисами, кресленням.
Карту відрізняють наступні важливі властивості: математичний закон побудови, тобто використання масштабу й спеціальних картографічних проекцій, що дозволяють перейти від сферичної поверхні Землі до площини; знаковість, що означає застосування особливої умовної мови картографічних символів; генералізованість, що проявляється в строгому відборі й узагальненні зображуваних об'єктів. Карти мають високу інформативність, оглядовість й наочність. Вони передають кількісні і якісні характеристики об'єктів і процесів навколишнього світу, їхні взаємні зв'язки й співпідпорядкованість. Карти здатні відображати об'єкти, недоступні для огляду людиною (рельєф дна океану, глибинна будова земної кори та інше), наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуттів (магнітні відмінювання, аномалії сила тяжіння й інше), передати динаміку процесів, їхній хід у часі й переміщення в просторі (атмосферні вихри, вантажопотоки, міграції населення). На картах можна представити розрахункові показники й наукові абстракції, скажемо градієнт поля температур або ступінь стійкості природних ландшафтів до забруднення.
Карти класифікують за масштабом, виділяючи великомасштабні (1:100 000 і крупніше), середньомасштабні (1:200 000 - 1:1 000 000) і дрібномасштабні (дрібніше 1:1 000 000). За змістом карти ділять на загальгеографічні, тематичні, у тому числі карти природи, соціально-економічні, екологічні, а також спеціальні (наприклад, навігаційні). За практичною спеціалізацією розрізняють карти інвентаризаційні, що відбивають лише наявність і локалізацію об'єктів; оцінні, що характеризують об'єкти (наприклад, природні ресурси) по їхній придатності для якої-небудь господарської діяльності; рекомендаційні, що показують розміщення заходів, пропонованих для охорони природи й оптимального використання ресурсів; прогнозні, які містять наукове передбачення розміщення й стан явища.
Джерело: | 
