 Кальдера – негативна форма рельєфу: обширна овальна або кругла улоговина вулканічного походження з крутими, обривистими, інколи ступінчастими схилами. Кальдери досягають 10–20 км в поперечнику і декількох сотень метрів в глибину. Розрізняють кальдери вибухового характеру, як у вулкана Бандай в Японії (вибухові кальдери), і кальдери, створені в результаті крупних обвалень, що виникають при осіданні по лініях кільцевих розломів, що облямовують вулкан, або в тілі вулкана, як в Мауна-Лоа на Гаваях (кальдери обвалу). Серед вибухових, або експлозивних, кальдер, виділяються кальдери Ротомагана, що виникли в 1886 р. при виверженні вулкана Таравера в Новій Зеландії, Бандая в Японії і Хаос-Крегса в Каліфорнії. Так, в 1888 р. в результаті 15 або 20 потужних вибухів вершина і більша частина північної стінки вулкана Бандай були знищені і на їх місці створена підковоподібна депресія – кальдера шириною біля 2700 м і площею до 3,5 кв. км. Серед кальдер обвалів типовими є кальдери вулканів Кракатау, Кілауеа, Катмай і Гленко. У формуванні кальдери Кракатау налічується п'ять етапів: формування первинного андезитового конуса; грандіозний вибух всієї вулканічної споруди в доісторичний час і утворення великої кальдери внаслідок повного обвалення; зростання базальтового куполу Раката; об'єднання куполу Раката з двома молодими андезитовими конусами; грандіозний вибух під час виверження 1883 р. і створення величезної кальдери обвалення, порівняної з доісторичною кальдерою.
Джерело: | 
