 Кайнозой – одна із груп шарів земної кори (кайнозойська ератема) і відповідна їй кайнозойська ера геологічної історії Землі. Третя ера фанерозою, почалася 65 млн. років тому й триває дотепер. Була виділена в 1841 р. англійським геологом Дж. Філлісом. Кайнозой підрозділяється на 3 періоди (системи): палеоген (стара формація), неоген (нова формація) і антропоген (буквально: « що породив людину»). Застаріла об'єднана назва перших двох підрозділів – третинний період (система) – нерідко можна зустріти й у сучасній літературі, відповідно для останнього підрозділу ще вживається назва четвертинний період (система).
В кайнозої в результаті триваючого з мезозою руху літосферних плит відбувається поступове розширення Атлантичного, Північно-Льодовитого й Індійського океанів й одночасне скорочення площі Тихого океану. До середини кайнозою після зближення й зіткнення декількох континентальних мас складається нині найбільший на Землі материк Євразія. У сукупності із прилеглою Африкою вона утворила материковий масив Старого Світу. Протягом кайнозою формуються основні риси сучасного рельєфу Землі, у тому числі гірські системи, острівні дуги й глибоководні жолоби.
У кайнозої клімат Землі поступово змінювався убік похолодання, висушення й збільшення контрастів між полярними й екваторіальними областями. У четвертинному періоді виділяється кілька епох глобального похолодання, або великих заледенінь, під час яких приполярні області покривалися гігантськими льодовиковими покривами.
Ще на початку кайнозою виникла більшість нині існуючих сімейств і пологів покритонасінних (квіткових) рослин. У середині палеогену з'являються рослинні співтовариства типу саван і степів, наприкінці неогену - хвойні ліси тайгового типу, пізніше - лісотундра й тундра. Пануюче положення у тваринному світі займають ссавці, які разом із птахами становлять основу фауни наземних хребетних. Тривала еволюція привела до появи в неогені вищих людиноподібних мавп, а на початку антропогену - і перших найдавніших людей
Джерело: | 
