 Геосфери – концентричні кулі (внутрішні і зовнішні оболонки), на які розділяється речовина Землі. Центральне положення займає сферичне ядро Землі радіусом близько 3470 км, воно знаходиться на глибині 2900 км. Вище розташовується мантія Землі, яка на рівні глибин 5–75 км відділяється розділом Мохоровічича від земної кори. Разом з верхньою частиною мантії (до глибини 50–250 км) земна кора об'єднується в тверду оболонку Землі – літосферу. Зовнішніми є водна оболонка планети, або гідросфера, що має переривчасте розповсюдження і змінну товщину (до 11 км в океанах), і газова (повітряна) оболонка – атмосфера, що простежується до висоти близько 2000 км і поступово переходить в космічний простір. Кожна з цих оболонок має складну будову і ділиться, у свою чергу, на складові частини. Деякі з них одержали власні назви. Так, шар багатолітніх мерзлих порід в земній корі – криосфера, а верхній тонкий родючий шар на суші – ґрунтовий покрив, або педосфера. Як оболонки також виділяються області земного (іноді і навколоземного) простору, що володіють особливими властивостями. Магнітосфера, або магнітне поле Землі, об'єднує всі її оболонки і розповсюджується на навколопланетний простір, схильний дії земного магнетизму. Географічна оболонка об'єднує верхню частину земної кори, гідросферу і нижні шари атмосфери, саме тут йде інтенсивний енергомасообмін, що забезпечує розвиток ландшафтів Землі і створюючий умови для життя на ній. Близька за об'ємом і змістом біосфера — простір, в якому можливе існування і розвиток живих організмів. Ноосфера, або сфера розумного життя, розповсюджується, крім біосфери, на верхні шари атмосфери і ближній космос.
Джерело: | 
