Географічні кордони - лінії або перехідні смуги, що розділяють
суміжні географічні об'єкти, що розрізняються хоча б однією істотною ознакою. Конкретний зміст розрізняє ознаки визначає найменування
кордону - заледеніння, річкових бас., Ландшафтів, політико-адм. одиниць,
економічних р-нів, зон тяжіння і т. ін. За формою географічні кордони можуть бути різкими (напр., держ.
кордон після їх демаркації) або нечіткими - у вигляді перехідних смуг (при
виділенні ландшафтних або економічних таксонів). За ступенем досліджувння вони бувають чітко позначені на
місцевості і зорово спостережувані або розрахункові, в т. ч. статистичні, інтерполіруємі за даними спостережень в
операційних територіальних одиницях, які використовуються при різних видах
районування території. За ступенем впливу на колективні об'єкти географічні
кордони можуть виконувати контактні або бар'єрні функції. Контактність
географічної кордону може посилюватися з часом, напр. в ході інтеграційних
процесів в національному і
міжнародному економічному просторі. Бар'єрні функції пов'язані з природними
перешкодами, перш за все з рельєфом, що вимагає підвищення питомих витрат на
подолання географічних кордонів, а також з політичними та економічними
факторами (візи, мита і т. ін.).
Крім того, географічні межі використовуються як поверхні розділу між осн.
сферами географічної оболонки Землі - літосферою, гідросферою й атмосферою.
Джерело: |