Економіко-географічне положення – географічне положення будь-якого суб'єкта господарської діяльності або таксона просторової ієрархії (населеного пункту, району, країни й інших) стосовно поза його розташованих данностей, що мають економічне значення для його виникнення й розвитку.
Виділяється потенційне й реалізоване економіко-географічне положення. Перше може відноситися до будь-якого незасвоєного ареалу. Друге відбиває історичний процес використання економіко-географічного положення в різних соціально-економічних умовах. Для самого економіко-географічного положення також типова зміна його оцінок у міру зрушень у географічному поділі праці й розвитку науково-технічного прогресу в області транспорту й зв'язку. Найбільш значні зміни в економіко-географічному положенні пов'язані з епохою Великих географічних відкриттів, освоєння Америки, розвитку залізниці й автомобільного транспорту.
Для детальної оцінки економіко-географічних положень проводять окремий аналіз його основних складових, насамперед транспортно-географічного й політико-географічного положення. Перше визначається ступенем доступності інших об'єктів, що мають для даного економіко-географічного положення економічне значення; ця доступність може вимірятися прямими транспортними витратами, надійністю функціонування транспортних систем, відсутністю різного типу бар'єрів. З політико-географічним положенням тісно зв'язані самі можливості встановлення економічних зв'язків для реалізації вигоди економіко-географічного положення, режим митниць і мит, зовнішні небезпеки й загрози. У просторовому аспекті звичайно виділяють центральне й периферійне положення. Для міст традиційно виділяють мікро– (відносини з найближчим ареалом – двогодинної транспортної доступності), мезо– (положення в регіоні) і макроположення (у масштабах всієї країни). Для виміру економіко-географічного положення застосовують моделі просторової взаємодії (потенціалу поля розселення й інші).
Джерело: | 
