 Економічний район – територіальна економічно цілісна частина народного господарства, для якої характерні галузева спеціалізація, єдність виробничої інфраструктури (енергетика й транспорт), стійкість внутрішньорайонних зв'язків, що перевищують за інтенсивністю міжрайонні; важлива ланка в територіальній організації суспільства й географічному поділі праці.
Формування цілісних економічних районів відбувається в ході індустріалізації країни, виникнення й зміни ведучих (пропульсивных) галузей, що визначають спеціалізацію економічного району. У ході цього процесу використовуються вигоди його географічного положення, враховуються природні умови й природні ресурси регіону, трудові навички населення й можливості залучення робочої сили ззовні, складена виробнича й соціальна інфраструктура, основні фонди й капітали. Становлення економічного району і його виробничої структури може відбуватися як спонтанно, під впливом ринкових механізмів, так і під непрямим або прямим впливом держави. У ряді західних географічних шкіл економічний район вважають суб'єктивним феноменом, який виділяють за різними ознаками залежно від цілей дослідження.
Для виділення об'єктивно існуючих економічних районів застосовують широкий набір економічних показників, таких, як зіставлення питомої ваги вивозить продукції, що, у загальному виробництві економічного району й країни, частка економічного району в загальному виробництві продукції даних галузей, співвідношення внутрішніх і зовнішніх вантажопотоків, аналіз енергетичного балансу економічного району.
Для розрахунків використовують індекси локалізації, міжгалузеві й міжрайонні баланси, імітаційні моделі. Ступінь комплексності й внутрішньої зв”язності господарства економічного району найбільш повно відбивається в регіональному міжгалузевому балансі при аналізі коефіцієнтів прямих і повних витрат.
Джерело: | 
