 Економічна географія – галузь соціально-економічної географії; вивчає територіальну організацію виробництва, просторові процеси й форми організації життя людей насамперед з погляду ефективності самого виробництва. Основою економічної географії служать навчання про географічний поділ праці (у тому числі міжнародний поділ праці), теорія розміщення виробництва. До основних категорій економічної географії відносяться фактори розміщення виробництва, економіко-географічне положення, економічний район, територіально-виробничий комплекс й інше. При вивченні систем розселення й територіальної структури трудових ресурсів економічна географія тісно замикається із соціальною географією. Вивченням територіальної організації, особливостей і закономірностей розміщення окремих галузей господарства займаються галузеві економіко-географічні дисципліни: географія промисловості, географія сільського господарства, географія транспорту, географія сфери послуг й ін. При дослідженні об'єктів локальних, регіональних, міжрайонного рівнів економічна географія замикається з регіональною економікою. Термін «економічна географія» у світову науку ввів М. В. Ломоносов (1760 р.).
Джерело: | 
