 Діаспора – значна частина етносу або групи етносів, що розселилася в результаті міграції поза країною або територією свого походження, а в тих країнах, де є національно-територіальні утворення, як, наприклад, в Росії, – поза цими утвореннями. Згодом діаспора збільшується як за рахунок подальшого міграційного припливу, так і за рахунок природного приросту на новому місці. Один з найбільш багаточисельних сучасних діаспорів в світі – китайська (біля 25 млн. чол.); помітні по відношенню до загальної чисельності свого народу діаспори сформували турки, євреї, італійці, португальці, пуерторіканці, мексиканці, вірмени, угорці і багато інших народів. В кінці 19–20 ст. в результаті декількох хвиль еміграції утворилася російсько-радянська діаспора, що включає багато народів СРСР (сумарно більше 30 млн. чіл.). Після розпаду СРСР діаспори стали формуватися не лише в далекому, але і в ближньому зарубіжжі (країни СНД і Балтії); найчисленніша – російська діаспора (у далекому зарубіжжі 4 млн., в ближньому – 25 млн. чіл.). Серед титульних народів союзних республік колишній СРСР після росіян більш всього від загальної чисельності свого народу за межами своїх нині незалежних держав СНД розселено вірмен, таджиків, казахів. Велика за чисельністю діаспора в сучасній Росії утворює чеченці і татари, а по долі населення, що проживає за межами своїх республік, виділяються також мордва, марійці і чуваші.
Джерело: | 
