Державний кордон - лінія на поверхні землі (суші або водного простору) і уявна вертикальна поверхня, що проходить через неї в повітряному просторі і надрах, що визначає межу території держави і відокремлює її від інших держав і відкритих морів. Процес встановлення держ. кордону протікає в два етапи: договірне визначення напрямку і положення кордону (делімітація з додатком картки), а потім встановлення кордону на місцевості (демаркація). Держ. кордони розрізняються по морфології і природним умовам, походженню, тривалості існування, історичним умовам і послідовності формування і функцій. Будь-яка держ. межа виконує в різних співвідношеннях контактні (між економічними і правовими системами, культурами сусідніх країн) і бар'єрні функції: кордон має виборчу проникність для різних категорій людей, товарів і т. ін. Бар'єрна функція важлива для відділення однієї етнічної або соціальної групи від іншої, збереження і підтримки відмінностей і різноманітності. Держ. кордон володіє також функцією відображення, під якою розуміється відтворення в його функціях особливостей політичного ладу, держ. пристрою, рівня економічного, соціального і культурного розвитку країни, її ідеології, стратегічних цілей і економічних можливостей на світовому ринку. Країни з тоталітарними режимами зазвичай мають кордони з яскраво вираженими бар'єрними функціями (так звані фронтальні), з особливим режимом прикордонної зони.