 Держава - політична форма організації суспільства на
чолі з урядом і його органами, що здійснює управління суспільством, охорону
його економічної та соціальної структури. В більш широкому сенсі під державою розуміють політичну форму
організації життя суспільства, яка складається як результат виникнення і
діяльності публічної влади - особливої керуючої системи, яка керує осн. сферами
суспільного життя і опирається
в разі необхідності на силу
примусу. Оскільки держава будується за територіальним принципом, цей термін іноді
неточно вживають як синонім поняття «країна». Відомі різні форми організації
держави: монархія (абсолютна і конституційна), республіка (парламентська і
президентська), унітарна держава і союзна держава
(федерація). На поч. 2003 р. в
світі існувало 192 держави. Осн. ознаки держави: наявність особливої системи органів та
установ, що утворюють в сукупності механізм держави; наявність юридичного
права, тобто обов'язкових правил поведінки, що встановлюються або санкціонуємою державою (за допомогою права держава
як політична влада закріплює певний порядок суспільних відносин, а також
структуру і порядок діяльності держ. механізму); наявність державної території,
межами якої обмежена дана держ. влада.
До цих пір зберігає популярність, особливо в молодих державах,
концепція нації-держави, на якій грунтувалися західноєвропейські держави в 19 ст. Ця концепція втілює гасло
права націй на самовизначення і утворення самостійної держави і входила,
зокрема, і в ідеологічний арсенал російських більшовиків. Однак історичний
досвід свідчить, що повністю реалізувати це гасло неможливо: населення
більшості країн світу має багатонаціональний склад, причому представники різних
етнокультурних груп часто живуть на одній території, та й саме поняття «нація»
рухливе, оскільки етнічна
самосвідомість (ідентичність) може швидко мінятися залежно від конкретних
історичних умов. Крім того, процеси глобалізації, що ростуть міжнародні
міграції збільшують строкатість етнічного складу населення. В цих умовах заклики до побудови національної
держави на практиці нерідко означають дискримінацію меншин або, гірше того,
ведуть до етнічних чисток, громадянських війн, міжнародним конфліктам. Згідно сучасним правовим нормам,
суверенітет над держ. територією належить всьому населенню, а не тільки
представникам державотворчої,
або титульної, групи (за ім'ям якої названо держава).
Джерело: | 
