 Денудація – сукупність процесів руйнування, зносу й переносу уламків гірських порід, підготовлених вивітрюванням. Протиставляється акумуляції. Денудація слідом за вивітрюванням дає початок спадному потоку речовини в загальземному його кругооберті. Здійснюється текучою водою (ерозія), вітром (дефляція й еоловий перенос), льодом (екзарація), безпосередньо гравітаційним переміщенням уламків (обвали, осипи, зсуви). Темп і характер денудації залежать від особливостей клімату, напрямку й інтенсивності рухів земної кори, а також від складу гірських порід. Перевага інтенсивності денудації над величиною тектонічного підняття приводить до зниження поверхні, аж до утворення слабкохвилястих (денудаційно-акумулятивних) рівнин – пенепленів. Про інтенсивність денудації в тому або іншому регіоні можна судити за кількостю (обсягу) наносів, які переносяться ріками (твердий річковий стік). Наприклад, з басейну р. Амазонки виноситься більше 1 млрд. т у рік. Денудація утворює специфічні форми рельєфу: останці, острівні гори й скелі.
Джерело: | 
