Дельта – складна форма рельєфу, що формується в зоні взаємодії суші і моря, в гирлі річок, в місці їх впадання в морський або озерний мілководий басейн. Має змішане алювіально-акумулятивне і прибережно-морське походження внаслідок постійної взаємодії процесів річкового стоку, морських приливів.
Характеризується незначними висотами, близькими до рівня приймаючого водного басейну; мінімальними ухилами; переважним розвитком річкових відкладень; розгалуженою (багаторукавною) мережею проток; чергуванням промивного режиму і періодів часткового осушення під час відливів і приливів.
В результаті ерозійно-акумулятивної діяльності в річкових басейнах (нарощування об'ємів стоку наносів в низовинах) річки постійно висувають свої дельти. Швидкості наростання дельт вагаються в значних межах (від декількох до сотень метрів в рік і більше).
Розрізняють дельти трикутні, як в річці Ніл, лопатеві, або пальцеподібні, – р. Міссісіпі, дугоподібні – р. Лєна, дзьобоподібні – р. Тібр, блоковані – р. Камчатка, заповнені – р. Кубань, висунуті – рр. Волга, Урал та ін.; естуарійні – р. Саськуєханна (США).
У дельтах розрізняють верхню частину, або надводну рівнину, її продовження під водою у вигляді підводної рівнини і схил, який порходить від підводної рівнини до нижнього підводного майданчика.
Площі дельт великих річок вельми значні: в р. Хуанхе 400 тис. кв. км., в р. Лєни 45 тис. кв. км., в р. Ніл 200 тис. кв. км.
Найбільш сприятливі умови для формування дельт: стійкість або повільне пониження рівня моря, малі глибини і відсутність сильної вздовжберегової течії моря біля краю дельти.
