 Болото – надмірно зволожена ділянка земної поверхні, що заросла вологолюбною рослинністю. Характеризується нагромадженням рослинних залишків, що не розклалися, і утворенням торфу. Болота виникають у результаті заростання водойм або заболочування лісів, вирубок, лісових гарів, лугів внаслідок порушення їхнього водного балансу. Залежно від положення на місцевості й водно-мінеральному харчуванні підрозділяються на: верхівкові (оліготрофні), низинні (єв-трофні), перехідні (мезотрофні). Крім того, болота розрізняють за типом переважної рослинності (лісові, трав'яні, мохові й т.д.), мікрорельєфу (горбисті, плоскі, опуклі й ін.), макрорельєфу (долинні, заплавні, схилові, вододільні).
Найчастіше болота зустрічаються в тундрі й лісовій зоні. Багато їх у північних районах Євразії, Північної Америки, а також в Індії, Бразилії. Високої заболоченістю характеризуються північні рівнинні райони Росії. Особливо велика заболоченість території Західно-Сибірської низовини. Після осушення багато боліт можуть стати джерелом одержання торфу або використатися в сільському й лісовому господарстві. Пересушення боліт може привести до швидкого зниження родючості ґрунту й до лісових пожеж. Осушення й освоєння боліт повинне супроводжуватися збереженням частини болотних масивів, які є місцеперебуванням ряду коштовних рослин (журавлина й ін.) і рідких тварин.
Джерело: | 
