 Біогеографія – наука про географічне поширення й розміщення живих організмів й їхніх співтовариств. Її завдання - виявлення закономірностей структури й динаміки рослинного покриву й тваринного населення Землі, її регіонів й їхніх історичних особливостей, аналіз взаємодії живих організмів один з одним і з умовами середовища.
Біогеографія - прикордонна наука, що лежить на стику географії, біології й екології й використовує дані цих наук. Основні розділи: ботанічна географія, зоогеографія, біогеографія Світового океану, прісних вод, біоіндикація, біогеографічне картографування, біогеографічне ресурсоведення, геногеографія (вивчає просторову мінливість генофондів), історична біогеографія. Основні методи дослідження - порівняльно-географічний і картографічний.
Біогеографія є теоретичною основою раціонального використання ресурсів рослинного покриву й тваринного населення. Видобуток хутрових звірів і дичини, рибальство й видобуток морепродуктів, збір лікарської й технічної рослинної сировини, використання кормових трав неможливі без спеціально розроблених норм і строків використання ресурсів у зв'язку з особливостями географічного середовища. Розробка мір боротьби зі шкідниками сільського й лісового господарства, зі збудниками, носіями й переносниками хвороб людини й тварин ґрунтується на знанні особливостей їхнього поширення й кількісних закономірностей розподілу в середині ареалу. Правильна організація моніторингу й охорони навколишнього середовища ґрунтується на біогеографічних особливостях фізико-географічних зон й областей. Біогеографічні методи й підходи є одними із основних при реалізації концепції стійкого розвитку, проголошеної на конференції ООН по навколишньому середовищу й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) і при здійсненні Всеєвропейської стратегії біологічної й ландшафтної розмаїтності, підписаної міністрами охорони природи 55 європейських країн в 1995 р.
Джерело: | 
