Батиальна зона (батиаль) – частина Світового океану, розташована між субліторальною й абісальною зоною. Перебуває над материковим схилом від брівки (різкого перегину) материкової обмілини на глибині близько 200 м до підніжжя материкового схилу й на глибині від 1000 до 3000 м у місцях переходу схилу в ложі океану. За різними оцінками батиаль займає від 15 до 16 % площі Світового океану. Як й у водах абісальної зони, сюди не проникає сонячне світло, тобто панує вічний морок. Але умови середовища більш різноманітні. У низьких і помірних широтах температура води може бути від 5 до 15 °C, у високих широтах від –1 до 3 °C. Солоність може становити від 34 до 36‰. Швидкість течій невелика. 
Виділяють три основні типи донних опадів батиалей: органогенні мули (утворяться із залишків організмів), аутигенні опади (утворяться при руйнуванні гірських порід) і терригенні мули й глини (утворяться із часток, принесених із суші). 

Життя в батиальній зоні розподілена дуже нерівномірно, щільність заселеності залежить від кількості живильних речовин, що надходять із верхніх шарів океану, від складу ґрунту, температури води. Число живих організмів й їхніх видів зменшується із глибиною. У більшій частині батиалей умови життя практично такі ж, як й в абісальній зоні: низька температура води, високий тиск, бідне харчування, вічна темрява. Тому тут живуть і подібні види тварин, що пристосувалися до цих суворих умов. Донні мешканці (бентос) представлені різними видами голкошкірих (морські їжаки й зірки), губок, анемон, хробаків і ракоподібних.

До винаходу глибоководних апаратів вивчення життя батиалей проводилося тільки за допомогою тралів, драг або інших приладів, що опускають. І тільки починаючи з перших успішних спусків батискафа FNRS III в 1953 р., а потім й інших глибоководних апаратів у вчених з'явилася можливість побачити ці глибини зблизька.