Атомна електростанція (АЕС) - електростанція, на якій атомна (ядерна)
енергія перетвориться в електричну. На АЕС тепло, що виділяється в ядерному
реакторі, використовується для отримання водяної пари, що обертає
турбогенератор. Як ядерне пальне у складі
ядерного палива найбільш широко використовуються
ізотопи урану і трансурановий елемент плутоній. Капіталоємність будівництва АЕС
значно вища, ніж в теплових станцій, що
працюють на розі, нафті або газі, але важливою
їх перевагою є в декілька разів менша паливна
складова витрат виробництва (в багато тисяч раз менша потреба в паливі в його ваговому відношенні),
що дозволяє будувати АЕС в р-нах, дефіцитних по інших енергоресурсах. Основні
проблеми експлуатації АЕС пов'язані з ризиком катастроф внаслідок виділення в екосферу
радіоактивних ізотопів (сумний досвід
чорнобильської АЕС), а також зпохованням високорадіоактивних відходів і переробкою
відпрацьованого ядерного палива. З часу введення в експлуатацію першої
атомної електростанції потужністю 5 МВт (1954 р., СРСР – р. Обнінськ) сумарна
потужність АЕС світу перевищила 350 тис. МВт, а в експлуатації нині знаходяться близько 440 реакторів в 30 країнах
світу. Більше 2/3 сумарній потужності всіх АЕС світу зосереджено всього в
декількох державах: США (близько 30 %, 103 енергоблоки), Франції, Японії, Німеччини, Росії. На тер. Росії експлуатуються 10
АЕС (29 енергоблоків). Найбільший в світі атомно-енергетичний комплекс
(«Фукусима») розташований на о. Хонсю в
Японії.
