 Атмосфера - повітряна оболонка планет. Звичайно предметом
вивчення метеорології є атмосфера Землі, яка складається з суміші газів – повітря, а
також твердих домішок (пил, краплі води, крижані
кристали). Чіткої верхньої межі атмосфера не
має, проте на висоті 800–1000 км ще простежується. Атмосферні тиск
і густина з
висотою убувають. Температура по висоті розподілена складним чином: вона падає
до верхньої межі тропосфери (8–18 км),
потім росте до верхньої межі стратосфери (50–55 км), досягаючи 50 °С,
потім знову падає до верхньої межі
мезосфери (80–85 км), росте в термосфері до межі з екзосферою, після
чого залишається постійною. Майже всі явища погоди зосереджені в тропосфері, а
її нижні 500–1500 м називають прикордонним шаром атмосфери. В ньому помітно
позначається вплив тертя об земну поверхню і
зосереджені зміни метеорологічних елементів протягом доби залежно від висоти
сонця над горизонтом. Внаслідок нерівномірного
нагріву в атмосфері (в осн. в тропосфері) виникає
перебіг повітря – загальна циркуляція в
масштабі всієї планети і локальні циркуляції (бриз, фен і ін.), а також
формуються повітряні маси, що розділяються атмосферними фронтами і основні підрозділи атмосфери, що є по горизонталі.
Атмосфера: 1 – кулі-зонди; 2 – метеори; 3 –
сріблясті хмари; 4 – полярні сяйва; 5 –
радіохвилі декаметрового діапазону; 6 –
радіохвилі дециметрового діапазону; 7 – штучні
супутники Землі; 8, 9 – внутрішній радіаційний
пояс; 10 – силові лінії магнітного поля Землі
(в зоні екватора).
Джерело: | 
