 Архей – найдавніший етап розвитку Землі або групи гірських порід, що утворилися в цей етап; скорочене від грецького археозой (часо найпростішого – архаїчного життя); назва запропонована американським геологом Дж. Дана в 1872 р. Одна із двох складових частин докембрія, або криптозою. Тривалість більше 1050 млн. років.
Уважається, що цей етап почався з моменту консолідації земної кори на планеті й появи одноклітинних організмів, у тому числі здатних засвоювати енергію сонячних променів у процесі фотосинтезу; закінчився близько 2,5 млрд. років тому. Підрозділяється на два еона (еонотеми): ранній (нижній) і пізній (верхній) археї тривалістю відповідно більше 400 й 650 млн. років. На геологічних картах гірські породи архейського віку показуються темно-рожевими кольорами.
В apxeї сформувалися зовнішні оболонки планети. Склад атмосфери спочатку значно відрізнявся від сучасного: переважали гази - вуглекислий, метан, аміак, сірководень й інші. Гірські породи архею поширені на всіх материках у межах древніх платформ, зустрічаються також у ядрах серединних масивів у більше молодих складчастих зонах. Як правило, це кристалічні, сильно метаморфозовані або інтрузивні утворення: граніти, гнейси, кварцити, сланці й ін.; рідше - слабко змінені осадові й вулканогенні породи. Звичайно вони зібрані в складні складки й розбиті складною мережею розламів. У кременистих породах архею знайдені нитчаті водорості, зустрічаються також дрібні округлі тільця водоросного походження, відомі за назвою «акритарх» або «сфероморфід».
Джерело: | 
