 Антициклон – область підвищеного атмосферного тиску розміром звичайно в кілька сотень – перші тисячі кілометрів по горизонталі й від 3–4 до 10–12 км по вертикалі. У центрі антициклона тиск максимально й знижуэться до периферії. Відповідно до градієнта тиску, повітря спрямовується від центра до окраїни, а під впливом обертання Землі навколо осі (аботак званої сили Коріоліса) повертає вправо в Північну півкулю. У результаті формуються розбіжні по спіралі течії повітря з обертанням за годинниковою стрілкою. У Південній півкулі повітря під дією сили Коріоліса повертає вліво й розтікається по спіралі проти годинникової стрілки. На екваторі сила Коріоліса дорівнює нулю, і там антициклони не зустрічаються. Для антициклона характерні спадні потоки повітря в нижніх шарах атмосфери. Завдяки цьому, внаслідок адіабатичного стиску повітря нагрівається й стає сухіше, тому для антициклона характерна ясна або малохмарна погода. Однак у холодну пору року або вночі через охолодження в антициклоні можуть утворюватися низькі шаруваті хмари й тумани.
Антициклони можуть просуватися по горизонталі досить швидко (зі швидкістю 30-40 км/год), особливо за холодними атмосферними фронтами, а можуть перебувати в одному районі протягом декількох тижнів. У першому випадку вони називаються рухливими й спочатку приносять похолодання й сильні вітри, які супроводжуються при цьому проясненням. У другому випадку антициклони називаються стаціонарними, або стабільними, і обумовлюють теплу, ясну погоду, що переходить у посуху, якщо антициклон застоюється на даній території довгий час. У деяких районах Землі антициклони спостерігаються майже постійно, беручи участь при цьому у формуванні повітряних мас. Такі регулярні антициклони називають по регіоні їхнього розташування: Азорський, Сибірський (у зимовий час).
Джерело: | 
