 Антарктичний пояс – самий південний географічний пояс Землі, включає Антарктиду й деякі острови Антарктики. По акваторії Світового океану пояс звичайно обмежується ізотермою 5 °C самого теплого місяця (січень). Украй суворий антарктичний клімат. Узимку протягом декількох місяців триває полярна ніч. Хоча сумарна радіація влітку досягає дуже великих значень – до 30 ккал/см² на місяць, однак до 90 % прихожого тепла відбивається сніжною поверхнею назад у космос і тільки 10 % іде на її нагрівання. Тому радіаційний баланс майже всюди негативний, а температура повітря дуже низька протягом усього року. У центральних районах Антарктиди розташовується полюс холоду Землі. Середня температура зимових місяців. тут від –60 до –70 °C, літніх – від –30 до –50 °C і не піднімається вище –20 °C. На узбережжі температура повітря досягає влітку 10–12 °C, а в самий теплий місяць (січень) становить 1–2 °C. Узимку ж (липень) на узбережжі температура в середньому за місяць коливається від –8 °C на Антарктичному пів-острові до –35 °C біля краю шельфового льодовика Росса. У центральних районах переважає штильна, ясна погода, на узбережжі панують сильні стокові вітри із середньою швидкістю 12 м/с, що часто переходять в ураганні (до 50-90 м/с). Опади випадають майже винятково у вигляді снігу, їхня кількість зростає від центру до периферії материка від 30-50 до 500-700 мм, на Антарктичному пів-острові до 1000 мм і більше. Відносна вологість повітря 60-80 %, в антарктичних оазисах знижується до 20 і навіть до 5 %.
Велика частина материка схована під льодовиковим покривом. Поблизу узбережжя зустрічаються великі ділянки оголених порід площею від декількох десятків до декількох сотень квадратних кілометрів - антарктичні оазиси. Оголені також фрагменти гірських масивів й окремі скелі, що проривають льодовиковий покрив, - нунатаки. Річок немає, улітку виникають тимчасові водотоки. Озера розташовуються переважно в прибережних оазисах. Багато хто з них безстічні й солоні, деякі й улітку не звільняються від крижаного покриву. Характерні озера-лагуни між прибережними скелями оазису й навколишнім його шельфовим льодовиком. Залежно від надходження талих прісних вод і ступеня зв'язку з морем вони мають різну солоність. Ряд озер перебуває в горах на висоті до 1000 м.
Вся суша розташовується в зоні антарктичних пустель. Добре виражені висотні пояси. Нижній охоплює узбережжя, включає шельфові льодовики до висоти декількох сотень метрів. Тут максимальна для Антарктики розмаїтість ландшафтів: шельфові льодовики, підніжжя льодовикового схилу, нижні частини вивідних льодовиків, оазиси й нунатаки; сконцентрований майже все органічне життя материка. Середній пояс простягається до висоти 3000 м й охоплює схил льодовикового покриву, внутрішнє льодовикове плато Західної Антарктиди й деякі хребти. Температура повітря нижче 0 °C протягом усього року, лід і сніг тануть улітку тільки поблизу виходів корінних порід. На снігу стокові вітри створюють заструги. На скелях, що нагріваються влітку вище 0 °C, місцями ростуть лишайники й водорості, зустрічаються членистоногі, зрідка птаха. Вище 3000 м знаходиться область вічного морозу. Вітри тут слабкі, сніг пухкий. Навіть корінні породи виступаючих треба льодом гірських вершин не нагріваються вище 0 °C, ознак життя майже немає.
Міжнародними угодами в антарктичному поясі заборонена господарська діяльність, внаслідок чого природа збереглася в майже первозданному стані. Певний збиток навколишньому середовищу нанесений хижацьким винищуванням пінгвінів у минулих століттях і забрудненням навколо території наукових станцій.
Джерело: | 
