Говорять, що перше слово, яке вимовив Джералд Даррелл, було «zoo» — зоопарк. А його найяскравішим дитячим спомином стала пара равликів, яких він знайшов в канаві, гуляючи з нянею. Хлопчик ніяк не міг зрозуміти, чому цих дивних істот вона називала брудними і жахливими. А місцевий звіринець, не дивлячись на нестерпний запах нечищених кліток, який буквально валив відвідувачів з ніг, для Джералда виявився справжнім клондайком вражень і початковою школою розуміння тварин.
 Джералд Даррелл. Серпень 1966 рокуЧерез індійські джунглі йшов караван. Попереду — слони, навантажені килимами, шатрами і меблями, за ними слідували слуги на запряжених биками возах з постільною білизною і посудом. Замикала караван молода англійка на коні, до якого індійці зверталися «мем-сахиб». Дружина інженера Лоуренса Даррелла Луїза слідувала до чоловіка. У трьох шатрах розміщувалися спальня, їдальня і вітальня. За тонкою брезентовою стіною ночами кричали мавпи, а під обідній стіл заповзали змії. Мужності і витривалості цієї жінки міг би позаздрити і чоловік. Вона була ідеальною дружиною для будівельника імперії, не ремствуючи на тяготи і знегоди, завжди знаходилася поряд з ним — чи зводив він міст або прокладав крізь нетрі залізницю.
Так йшли роки, а навкруги подружжя мінялися тільки міста — Дарджілінг, Рангун, Раджпутана... Взимку 1925 року, в період затяжних дощів, коли сім'я жила в провінції Біхар, на світ з'явилася їх четверта дитина — хлопчик, якого назвали Джералдом. Луїза і Лоуренс і самі народилися в Індії і, хоча були підданими Британській імперії, по способу життя, швидше, були індійцями, ніж англійцями. Тому і народження дітей в Індії, і виховання їх айей — нянею-індійкою — вважали як само собою зрозуміле.
Але одного разу цей сімейний «рай» був зруйнований. Коли Джері виповнилося 3 роки, несподівано помер глава сімейства. Зваживши все «за і проти», Луїза ухвалила нелегке рішення: переїхати з дітьми до Англії. Ларрі, Леслі, Маргарет і Джері потрібно було дати освіту.
Джерело: | 
