Обручев Володимир Опанасович (1863-1956) — російський геолог, географ, мандрівник, дослідник Сибіру, Середньої та Центральної Азії, письменник. Досліджував Закаспійську низовину (в експедиції І. В. Мушкетова), Прибайкалля, верхів'я Лени, Монголію та Китай, Селенгинську Даурію, Джунгарію та Алтай.

Створив школу сибірських геологів. Розробив теорію еолового походження лесу. Класифікував піщані форми рельєфу. Відкрив шість нових хребтів у Наньшані (Геогра­фічного Товариства, Ріхтгофена, Потаніна, Мушкетова, Семенова, Зюсса). Написав науково-популярні книжки «Плутонія», «Земля Санникова» та ін. Автор понад 1000 наукових праць.

Його ім'ям названо степ у Туркменії, давній вулкан у Забайкаллі, льодовики в Монгольському Алтаї та на Полярному Уралі, горби в Антарктиді, гори у хребті Хамар-Дабан та у верхів'ях річки Вітім, оазис в Антарктиді, кратер на невидимому боці Місяця.