 Адміністративно-територіальний поділ - частина політико-територіального устрою держави, відповідно до якої будується система органів державної влади і місцевого самоврядування. Є ієрархічною системою складових частин державної території (адміністративно-територіальної одиниці) з їх адміністратівними центрами. Система адміністративно-територіального поділу забезпечує збір податків і контроль центральних властей за місцевими органами влади; розміщення органів влади і державного управління, сприяючи найкращому виконанню цих функцій; територіальну організацію державних служб – санітарну, поштову, пожежну та ін.; держ. регулювання різних сфер життя суспільства; організацію діяльності муніципального господарства; формування основ демократичного місцевого самоврядування; представництво місць в центральних законодавчих і предаставницьких органах (одиниці адміністративно-територіального зазвичай служать основою для розподілу депутатських мандатів і створення мережі виборних округів) і тому подібне.
У світовій практиці накопичений багатий досвід побудови систем адміністративно-територіального поділу. При цьому дотримуються наступні основні принципи: суміжність (одиниці адміністративно-територіальний поділу мають бути суміжними, тобто «острівці», віддалені від основної території, не повинно бути зовсім або вони мають бути зведені до мінімуму); компактність; пропорційність (відмінності їх по території, чисельності населення, господарському потенціалу не мають бути дуже великі, але в той же час адміністративно-територіальний поділ повинен відповідати рівню освоєнності і щільність населення території); спадкоємність (кордони адміністративно-територіальний поділу повинні по можливості не порушувати кордонів, що склалися, зберігати інфраструктуру, в т.ч. систему комунікацій, забезпечувати рівність в доступу до інформації); відповідність самосвідомості населення (свідомо штучні кордони, що не зважають на історичні традиції і культурні відмінності, будуть знехтувані населенням і завдадуть збитку соціальної стабільності); розумна міра економічної самодостатності (одиниці адміністративно-територіального поділу повинні забезпечити місцевій самоврядності фінансову базу, а населенню – належний набір послуг); гнучкість і адаптивність (адміністративно-територіальний поділ повинен порівняно легко пристосовуватися до змін в суспільстві – зрушенням в технологіях, економіці, розселенні, споживанні).
Джерело: | 
