Не секрет, що сільський зелений туризм протягом 12 років боротьби за визнання так і не посів належного місця в галузі. Хоч йому, зважаючи на багатогранність задекларованих можливостей, бралися допомагати аж два відомства -туристичне і аграрне. Адже, крім відпочинкового аспекту, йдеться ще й про диверсифікацію джерел доходів сільського населення, розвиток сільських територій та загалом подолання бідності в сільській місцевості. У Західній Європі господарі-одноосібники, які займаються аналогічним бізнесом, не тільки заробляють на хліб з маслом, а й підгодовують державу.
Не вимагає значних інвестицій і вітчизняний сільський туризм, однак уже котрий рік поспіль задихається без чітких нормативно-правових документів, які постійно перебувають у стані "розробки та доопрацювання".
Серед найголовніших -закон "Про сільський зелений туризм". Тож чи не єдиним постійним партнером господарів залишається громадська організація Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму, яка, до речі, даремно часу не втрачає, а спромоглася відкрити свої представництва в 19 областях.
Так, нині ринок сільського туризму достатньо масовий, кажуть представники організації, але про його повсюдність ще рано говорити, хоч передумови є. Зміг же, як-то кажуть, на рівному місці постати Гриців, що в Хмельницькій області, жителі якого заробляють на життя цим видом діяльності. А в селі - ні краси Карпатських гір, ні морського узбережжя... Натомість є навчені справі гостинності сільчани, а їхні обійстя затишні та охайні, з усіма зручностями.
Адже в сарайчик уже не заманиш туриста навіть за безцінь. У своїх побажаннях вони акцентують увагу на наявність санвузла, окремого входу до приміщення, організацію змістовного дозвілля, в тому числі через знайомство з місцевими принадами та звичаями.
Втім, дедалі частіше влада на місцях намагається підтримувати ініціативу господарів. Керівник відділу туризму Рівненської облдержадміністрації Ярослава Гаврилова розповідає, що мікрокредитування особистих сільських господарств, яке торік в області запроваджено рішенням облради, сприяло неабиякій популяризації напрямку. Хай ці гроші невеликі, але безвідсоткові і беззаставні.
Як буде цьогоріч, зрозуміло, залежить від наповнення місцевого бюджету. Але те, що в підгалузі сподіваються на краще, засвідчила розмова під час "круглого столу" "Сільський зелений туризм - пріоритетна сфера розвитку туризму в період економічної кризи", організованого Держслужбою туризму і курортів та Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму.
Про те, що захід на часі, видно неозброєним оком - у просторому приміщенні яблуку не було де впасти. Та й інформації про плани та інноваційні проекти посланці з областей привезли стільки, що вистачило б на кілька дискусій. Стосувалися вони і Євро-2012 - чомусь сільські підприємці не дуже впевнені, що до визначеного терміну державі вдасться побудувати потрібну кількість засобів розміщення, в тому числі й для автотуристів уздовж транспортних коридорів.
Тож вирішили долучитися до такої роботи. Скажімо, неподалік столиці і автотраси Київ - Житомир - Чоп кілька житомирських фермерів, об'єднавши свої наділи, взялися розбудовувати "Хутір Полісся". "Наші землі бідні для повноцінного ведення сільського господарства, - пояснює таке рішення один з них - генеральний директор проекту Анатолій Старунський. - Натомість на майже 200 га території буде незатісно і готельному комплексу, і 15 садибам, при зведенні яких використаємо архітектурні та історичні традиції поліської землі, ігровим майданчикам, іншій інфраструктурі, ставкам".
Загалом створення відпочинкової мережі навколо великих міст, зокрема для турів вихідного дня, - ще далеко не зреалізоване завдання туристичної галузі. Господарі садиб намагаються знайти своє місце в цій ніші, і небезуспішно. Чимало таких прикладів на Київщині. Так, у "Садибі отамана" відпочивальники можуть забути про міську тисняву, прогулятися лісом, зайнятися риболовлею, верховою їздою, полюванням.
А одними з перших зустрічатимуть гостей майбутнього футбольного чемпіонату на Закарпатті, де до 2012 року планується відкрити 18 переходів. Про це поінформовані господарі 400 туристичних садиб багатонаціонального краю.
Водночас у деяких селах, як, скажімо, колоритній Костилівці, що в Рахівському районі, вся громада працює на розвиток туризму. Чого тільки не пропонують тут гостям, які хочуть побачити побут гуцулів зблизька, - пішохідні гірські маршрути, вистави в сільському народному театрі, участь у вечорницях. Навіть організували фестиваль "Берлибашський бануш", звели притулок на полонинському господарстві - хай спробують туристи нелегкої вівчарської праці.
- Щоб гостей у нашому краї побільшало, ми започаткували туристичний маршрут "Прогулянка старими слов'янськими шляхами Буковини", - розповідає голова Чернівецького обласного відділення спілки Іван Білик. - Вона пролягла по мальовничому Дністру, а зупинятимуться подорожувальники в навколишніх селах, які багаті на історичні події, пам'ятки культури, природи, релігії.
Неабиякий потенціал демонструє індустріальна Дніпропетровщина. Торік завдяки зусиллям влади, громадських організацій, волонтерів на базі родини Петренків "Садиби над ставом" почав працювати Навчально-методичний центр з розвитку сільського зеленого туризму. У свою чергу сільські громади Криничанського району створили ще одне об'єднання - всеукраїнський агротуристичний, культурно-етнографічний та навчально-методичний парк "Щедра Криничка".
Серед новинок у дніпропетровців також історико-культурний маршрут "Стежками козака Мамая", "Моя квітуча Петриківка". У Запорізькій області пропонують помандрувати "Малою батьківщиною Федора Конюхова" та до "Дідового млину". Одесити запрошують до "Бессарабського подвір'я" та "Багатої садиби", а черкащани - пройти "Гайдамацькими шляхами".
Що об'єднує всі ці проекти? Спроба системно підійти до розбудови підгалузі, дбати не тільки про зручні умови проживання туристів, а й інформативного матеріалу щодо історичних, природних, етнографічних особливостей свого краю.
Що навзаєм просять сільчани від держави? Створення максимально спрощеного доступу до діяльності в цій сфері, надання відповідних преференцій, у тому числі податкових. Для встановлення правил гри на ринку потрібно також негайно ввести добровільну категоризацію садиб, яка гарантуватиме споживачам базові стандарти, враховуючи критерії захисту довкілля.
Загалом не дуже багато, коли йдеться про те, що потенційно сферою свого впливу підгалузь може охопити понад мільйон садиб та майже три мільйони незайнятих або частково зайнятих осіб.
