Мандрівники Прадавньої Греції
Видатним мандрівником стародавності був грецький історик і географ Геродот з міста-порту Галікарнас
на західному узбережжі Малої Азії. Він жив в епоху, коли Стародавня Греція
вела важку боротьбу з могутньою Перською державою. Геродот вирішив написати історію греко-перських воєн і докладно розповісти
про природу й життя населення країн, які перебували в той час під
владою Персії.
Подорожі Геродота відносять до 460-450 рр.
до н.е. Він відвідав грецькі міста на узбережжя Малої Азії й країни
Балканського півострова. Тривалу подорож Геродот зробив у Скіфію - південні області Російської рівнини.
До Геродота Скіфія була мало відома грекам, хоча вони й вели з нею торгівлю. Відомості Геродота мають велике значення для істориків. Геродота, який народився й виріс у гористій і лісистій місцевості, Скіфія вразила величезними безлісними рівнинами, рівнинними пасовищами. Скіфська зима, тривалістю в кілька місяців, здалася Геродоту суворою. Він писав, що в Скіфії взимку пролита вода "не робить бруди" (тобто замерзає). Літо йому здалося теж холодним і дощовим. Вразили Геродота й величезні ріки Скіфії - Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Танаїс (Дон) та ін. Він знав з дитинства, що в Греції ріки беруть початок у горах, але в Скіфії гір немає. На його думку, ці ріки повинні були починатися десь у більших озерах. Незважаючи на цей помилковий погляд, Геродот у загальному вірно охарактеризував Скіфську рівнину. Особливо зацікавили Геродота племена, що населяли Скіфію й сусідні з нею області. Скіфи, що жили в степовий і частково лісостеповій зоні, ділилися на
хліборобів і скотарів. Незвичайним видався грекам кочовий спосіб життя
скіфів-скотарів.
Геродот зібрав цікаві, часом напівфантастичні
відомості про народи, що жили до півночі й північний сходу від скіфів.
Він довідався про мисливців - тиссагетів і ірків, що населяли "кам'яну й нерівну землю" (ймовірно, Приуралля й Прикам'я), і про зростаючі там густі ліси, де водяться бобри, видри
й інші хутрові звірі. Далі, біля підніжжя високих і недоступних гір (це
вже, імовірно, Уральський хребет), займали територію племена аргипеїв, у яких були голені голови й плоскі обличчя з великими підборіддями.
Геродоту повідомили, що ще далі лежать місця проживання однооких людей - аримаспів.
Там багато золота. Але його стережуть грифи - страшні чудовиська, схожі
на левів, з орлиними дзьобами й крилами . На Крайній Півночі, за Скіфиєю, розташовані ненаселені землі, де дуже холодно, увесь час лежить сніг і півроку триває ніч.
Зі Скіфії Геродот
відправився на Чорноморське узбережжя Кавказу. Від жителів Колхіди він
довідався, що за горами простягається величезне море (Каспійське), а
за ним - велика рівнина. Там живуть войовничі племена - массагети. До Геродота греки уявляли Каспій як затоку океану й не знали, що лежить на схід від нього.
Повернувшись на батьківщину, Геродот через деякий час відправився у нову подорож - у внутрішні райони півострова Мала Азія й Месопотамськую
низовину. Він докладно описав Вавилон з його високими кам'яними
стінами, величезною бібліотекою й розкішними садами на терасах. У
Месопотамії його особливо зацікавили фінікові пальми, з плодів яких
населення готувало хліб, вино й мед. Сподобалися Геродоту судна, що плавають по Тигрі і Євфрату. Їхній круглий корпус був зроблений з вербових прутів і обтягнуть шкіряним чохлом.
У Вавилоні Геродот довідався багато нового про "найвіддаленіші
із країн Сходу". Такою для греків була Індія. Йому розповіли , що в
Індії у величезній кількості добувається золото, що там багато
дивовижних рослин: очерет, бамбук, з одного поліна якого нібито можна
зробити човен; злак, зерно якого "варять і їдять разом з лушпайкою"
(рис); є дерева з плодами у вигляді клубка вовни - з неї жителі Індії роблять собі одяг (бавовник).
Багато часу Геродот провів у Єгипті . Він побував там у містах, біля знаменитих пірамід і Сфінкса, піднявся нагору по Нілу до Сієни (сучасний Асуан). Геродот
відзначив особливості природи Єгипту: відсутність хмарності й дощу,
підйом і розлив вод Нілу в найспекотнішу пора року, тварин,и невідомі у
Греції й Малій Азії (крокодили, гіпопотами, риби й птахи).
Після Єгипту Геродот відвідав міста Північної
Лівії (Африка), де зібрав цікаві відомості про мешканців північної
частини Африканського материка й оазисів у пустельній піщаній зоні.
Відомості Геродота про прадавнє населення Сахари підтверджуються новітніми археологічними даними.
Великим мандрівником Прадавньої Греції був і астроном Піфей з Массілії (м. Марсель). Експедицію Піфея організували торговці Массілії, щоб відшукати шляхи в далекі північні країни, де є олово й бурштин. Піфей не тільки виконав доручення торговців, але й зробив кілька географічних відкриттів, що прославили його ім'я.
Подорож Піфея почалося в березні 325 р. до н.е. Два кораблі вийшли з гавані Массілії. Їхній шлях лежав до Гібралтарської протоки, яка перебувала в руках карфагенян і була закрита для проходу чужоземних кораблів. Під час грози під покривом темної ночі Піфею
вдалося минути стражу й вийти в Атлантичний океан. Вдень і вночі йшли
кораблі на захід, потім на північ, намагаючись якнайдалі відійти від
небезпечних місць.
Під час нічлігу в усті однієї ріки Піфей,
спостерігаючи припливи й відливи, першим висловив правильну думку про
те, що це явище пов'язане із притяганням водної оболонки Землі Місяцем.
Піфей
першим спостерігав і встановив залежність між географічною широтою й
довжиною дня й ночі. Чим далі просувався він на північ (а в цей час у
Північній півкулі було літо), тим день ставав усе довше й довше. Біля
північних берегів Британії він відзначив тривалість дня 18 годин , а
ночі - 6 годин.
Від берегів Північної Шотландії Піфей направився до Оркнейських і Шетландских
островів. Звідси він здійснив знамените плавання в далеку країну Тулі,
з якої жителі Британії вели торгівлю. Де могла перебувати ця легендарна
країна Тулі? Більшість сучасних учених вважає , що Тулі - це район Тронгеймсфьорду на західному березі Норвегії на 64° п. ш.
У давнину жоден мандрівник до Піфея не піднімався до таких високих широт. Пропливши уздовж південних берегів Північного моря, Піфей
досяг місцевості, де жили німецькі племена, що добувають бурштин.
Вони збирали шматочки бурштину, залишеного морем на березі під час
відливу. Цей бурштин вони обмінювали в кельтів на залізні вироби. Від
кельтів бурштин попадав у Массилію й інші міста Середземномор'я.
Проникнути далі до сходу Піфею не вдалося. Біля західних берегів півострова Ютландія він потрапив у густий туман. Піфей зробив висновок , що тут кінчається область проживання людей. Вимінявши залізні вироби на бурштин, Піфей
відправився в дорогу назад. Він залишив описи своїх подорожей, але вони
до нас повністю не дійшли . Ми знаємо про них по тем уривкам, які
збереглися в інших прадавніх авторів.
Прикрепления: |