Ймовірно кожен з нас бачив кадри хроніки з Берліна - вулиця, розбита колючим дротом, будівельники, що будуються Берлінську стіну, вежі, автоматчікі ... Небагато знають, що в Радянському Союзі в одному з містечок була своя Берлінська стіна, більше того, вона існує й зараз ...
У 1332 році угорський архіваріус вперше вписав у список сіл невелике село Селменц. Йшли роки і село залишалося нічим не примітним селом. У 1919 році, коли Австро-Угорщина розпалася, це переважно угорське село опинився в Чехословаччині. 29 червня 1945 року в Москві було підписано угоду про те, що Закарпаття виходить зі складу Чехословаччини і входить до складу СРСР. І якщо закарпатці вже в 1944 році бачили, що все йде до цього, то для мешканців словацького міста Чоп та околиць підписані документи стали несподіванкою - радянська сторона наполягла на передачу СРСР важливого залізничного вузла Чопа і навколишніх сіл (близько 250 кв.км), що входили до складу Словаччини, а натомість Словаччині було передано закарпатское село Лекарівці. Селменчани ще не знали який сюрприз готує їм ця угода...
Вночі 30 серпня 1945 року жителі села прокинулися від шуму. Вибігши на вулицю, вони побачили, що двоє волів орють дві борозни, що розділяє село, а солдати з автоматами тягнуть за ними колючий дріт. Всіх, хто цікавляться, відсилали назад зі словами: "Не порушуйте державний кордон!". Так за одну ніч село стало розділеним кордоном. Частину на словацькій стороні стала іменуватися Великі Селменці (Вельке Слеменце), а на українській - Малі Селменці. Кордон пройшов абсурдним способом по садам, городам. У когось на радянській стороні виявився сад, у когось на чехословацької виявився колодязь і хлів. Кордон пройшов й через кілька будинків - їх просто знесли, щоб звільнили місце для смуги загороджень.
До 1947 року тут виріс трьохметровий паркан з шлагбаумом, через який місцевих жителів ще пускали в гості до родичів, але вже в 1949 році додалося електричне загородження, шлагбаум замінив колючий дріт і стіна стала непроникною... Під час хрущовської "відлиги" в кінці 50-х жителям на короткий час знову дозволили відвідування, але потім все повернулося на круги своя.
Місцеві все-таки знаходили способи комунікації. Вони кидали через кордон камені з записками, коли працювали на полі співали пісні на угорській, в яких перераховували новини і таким чином все всі знали - хто одружився, хто помер, у кого народилися діти.
У 1989 році трьохметровий паркан зник, а місцевим жителям дозволили зустрічатися біля колючого дроту і спілкуватися. У 2005 році з'явився пішохідний пункт переходу Малі Селменці-Вельке Слеменце, але ... входження Словаччини в Шенгенську зону все повернуло назад. Знову з'явилися серйозні інженерні споруди, вежі, собаки, відеокамери. Для подорожі у Великі Селменці потрібно їхати за візою в словацьке консульство. Словацько-українська Берлінська стіна продовжує стояти ...
Ймовірно кожен з нас бачив кадри хроніки з Берліна - вулиця, розбита колючим дротом, будівельники, що будуються Берлінську стіну, вежі, автоматчікі ... Небагато знають, що в Радянському Союзі в одному з містечок була своя Берлінська стіна, більше того, вона існує й зараз ... 
Місцеві все-таки знаходили способи комунікації. Вони кидали через кордон камені з записками, коли працювали на полі співали пісні на угорській, в яких перераховували новини і таким чином все всі знали - хто одружився, хто помер, у кого народилися діти.