Глинисті слабо проникні породи, що розділяють водоносні горизонти, нерідко служать своєрідними захисними екранами. Вони не тільки перешкоджають забрудненню підземних вод, а також, як виявилось, оберігають від утворення провалів на земній поверхні.
Характерним прикладом можуть служити процеси, що відбуваються на території північно-західної частини російської столиці. Тут внаслідок тривалої дії з боку людини — інтенсивного відкачування підземних вод метробудівельниками, зростання технічного водопостачання, — ще в кінці 1950-х — початку 1960-х років води стали йти з підземних горизонтів, що розділяють шари — осідати, розтріскуватися.
Почалася спровокована людиною суффозія (від лати. suffossio — підкопування, підривання), процес, який зумовив утворення підземних порожнеч і подальше просідання гірських порід. Ще в 1948 році на північному заході Москви було зареєстровано стійке опускання ділянки завдовжки в 3,5 км і шириною 1,5 км. Швидкість осідання тут складала 14-15 мм в рік. До початку 1970-х років темпи опускання ділянки зменшилися до 2,5-4 мм в рік, залишаючись при цьому помітно вищими середніх по Москві (1,5-2 мм в рік).
Прикрепления: |