Це трапилося в Москві, в другій половині ХІХ століття. Жив на Тверській відомий всій Білокам'яній булочник Іван Філіппов. Його калачі, сайки, свіжий чорний хліб і пироги з начинкою розхапували все, від студентів до таємних радників. Ароматні вироби Філіппова відправляли навіть до Петербурга, до царського двору. Пробували столичні булочники наслідувати, та куди там! Сім'я імператора визнавала лише філіпповськую здобу...
Але в Москві на ту пору був свій «цар», грізний генерал-губернатор Закревський. Перед ним тріпотіли всі. Філіппов кожен ранок посилав диктаторові найсвіжіших булочок до чаю. І раптом — Закревській терміново зажадав булочника до себе. Той з'явився. Генерал-губернатор з порогу сунув в обличчя Філіппову розломлену сайку: «Це що таке?!» Булочник з жахом побачив в тісті... запеченого таргана. Але швидко опам'ятався, схопив комаху — і з'їв. «Ви помилитися! Це родинка-с...» Коли ж Закревський висловив сумнів, — чи бувають булки з родзинками, — Філіппов миттю кинувся в свою пекарню, де, на подив пекарів, перекинув в біле тісто відро кишмишу...
З тих пір і з'явилися на світі булочки з родзинками. На наступний ранок їх їв і похвалював Закревський, потім — вся Москва. Їмо і ми. А починалося все з таргана...