 Жолоб глибоководний (жолоб океанічний) – вузький, замкнутий і глибокий прогин океанського дна. Протяжність від декількох сотень до 4000 км. Розташовуються жолоби уздовж околиць континентів і океанічної сторони острівних дуг. Глибина різна: від 5500 до 11 тис. м. Займають менше 2 % площі дна Світового океану. Відомо 40 глибоководних жолобів (30 в Тихому океані і по 5 жолобів в Атлантичному і Індійському океанах). По периферії Тихого океану вони утворюють майже безперервний ланцюг. Найглибші знаходяться в західній його частини. До них відносяться: Маріанський жолоб, Філіппінський жолоб, Курило-Камчатський жолоб, Ідзу-Огасавара, Тонга, Кермадек, Ново-Гебрідський жолоб. Поперечні профілі дна глибоководних жолобів асиметричні, з вищим, крутішим і розчленованим континентальним або острівним схилом і порівняно невисоким океанічним схилом, який інколи буває облямований зовнішнім валом відносно невеликої висоти. Дно жолобів, як правило, вузьке, на ньому виділяється ряд плоскодонних западин.
Жолоби є частиною перехідної зони від континенту до океану, в межах якої відбувається зміна типу земної кори з континентальної на океанічну. Для жолобів характерна висока сейсмічна активність, що виражається як в поверхневих, так і в глибинних землетрусах. Глибоководні жолоби були відкриті в останній чверті 19 ст при прокладці трансокеанських телеграфних кабелів. Детальне вивчення жолобів почалося із застосуванням эхолотного виміру глибин.
Джерело: | 
