|
Субота, 18.05.2024, 09:49 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сайт вчителя географії | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Португалія.
ПОРТУГАЛІЯ
Загальна довідка
1. Офіційна назва — Republica Portuguese
2. Столиця — Лісабон (564 657)
3. Рік здобуття незалежності — 1139
4. Поясний час — Гринвіч
5. Загальна площа (кв. км) — 91 831,
зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) —
32 000
5.2. Ліси (кв. км) — 33 000
6. Чисельність населення (осіб) — 10 084 245
7. Густота населення (осіб/кв. км) — 109,8
8. Частка міського населення (%) —63
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 12
10. Коефіцієнт смертності
(осіб/1000 осіб) — 10
11. Тривалість життя (років)
— 76
12. Частка дорослого письменного
населення (%) — 87
13. Харчування (денно калорій
на душу населення) — 3634
14. Річне споживання палива
(кг на душу населення) — 1463
15. Валюта — 1 євро (EUR) = 100 євроцентів
16. ВНП ($ США на душу
населення) — 17 300
17. Мова — португальська
(офіційна)
18. Етнічні групи: португальці
(99%), ангольці (0,2%), вихідці з Кабо-Верде (0,2%)
19. Релігійний склад
населення: католики (94%), протестанти (1%), іудаїсти (0,1%).
20. Державий устрій.
Глава держави — президент. Вищий законодавчий орган — національна асамблея.
Адміністративно-територіальний поділ: 18 округ і 2 автономні області — Азорські
о-ви та о. Мадейра.
21. Історія
Корінними жителями Португалії
вважаються іберійці. У IX ст. до н. е. на її території побували фінікійські
купці. У VI —V ст. до н. е. греки заснували в Португалії свої колонії.
Приблизно в V ст. до н. е. на території нинішньої Португалії поселилися
кельтські племена. Стародавній Рим 136 р. до н. е. завоював Португалію; за
часів рим кого панування регіон був відомий Лузітанія. У гирлі р. Дору римляни
заснували поселення Портус Кале, від цієї назви й походить назва крани.
Панування Риму тривало до V ст. н. е. Піренейський півострів у 468 р. заве вали
вестготи, у 711—756 pp. — маври Португалія стала одним із перших регіонів
півострова, відвойованих у м рів. У 997 р. територію між ріками Де та Міньйю
(північ Португалії) відвою вав король Леону Бермудо II. Коре Кастилії та Леону
Фердінанд І в 1064 захопив у маврів територію аж до ниішньої Коїмбри. В 1093 р.
король Кастилії Альфонсо І надав своєму зятю Енрике (Генриху) Бургундському
титул графа португальського. Графство було утворене 1095 р. зі столицею в м.
Порту. Коли в 1109 р. король Альфонсо І помер, Енрике Бургундський (помер у
1112 р.) відмовився визнати королівську владу над собою та розпочав війну. Син
Енрике — Афонсу Енрикеш після перемоги над маврами в Оурике 25 липня 1139 р.
оголосив себе незалежним від Леоно-Кастильського королівства. В 1143 р. він був
коронований королем Португалії під ім'ям Афонсу І. Столицею королівства стало
м. Коїмбра. В 1147 р. у маврів відвоювали Лісабон. У 1179 р. Папа Римський
визнав незалежність Португалії. За станом на 1249 р. Португалія розширилася приблизно
до нинішніх розмірів. На той час маврів повністю вигнали з країни. За королів
Фернанду (1367 — 1383 pp.) та Жуана І (1385-1433 pp.) Португалія, якій
допомагала Англія, воювала проти Кастилії. У 1386 р. було укладено союзну угоду
між Англією та Португалією. В 1411 р. Португалія та Кастилія уклали мирний
договір. У правлячої династії Авіш (1385 — 1580 pp.) розв'язалися руки для
створення заморської португальської імперії. Принц Енрике (Генрих Мореплавець)
сприяв активній участі португальців у великих географічних відкриттях, зокрема
західного берега Африки. Назавжди в історії людства залишилися прізвища великих
португальських першовідкривачів — Б. Діаша, В. да Ґами, П. Кабрала. В 1418 р.
португальські мореплавці відкрили о. Мадейру, а 1427 р. — Азорські о-ви. Нові
землі було приєднано до Португалії. В 1494 р. Португалія та Іспанія уклали
Тордесільяський договір, згідно з яким розділили між собою ще не відкриті
регіони світу. За станом на середину XVI ст. Португалія була вже великою
імперією, що охоплювала Марокко, Бразилію, деякі частини Східної Африки та
нинішньої Індії. Свого апогею країна досягла за часів правління Мануела І та
Жуана III. У 1497 р. Португалія вигнала з країни всіх євреїв. Від цього
нерозважливого кроку постраждали торгівля та фінанси. Оскільки чисельність
населення була незначною, а інші ресурси — обмеженими, настав період занепаду.
Португалія не була у змозі успішно конкурувати з Англією та Нідерландами, міць
яких зростала. Іспанський король Філіпп II 18 липня 1580 р. силоміць захопив
португальський престол. Іспанське панування мало негативні економічні та політичні
наслідки. Зокрема, Нідерланди прибрали до рук східноіндійські португальські
колонії. У 1640 р. населення країни повстало проти іспанського панування, і
португальським королем 15 грудня став Жуан IV із місцевої династії Браґанса.
Він вигнав із Бразилії голландців і встановив там повне панування португальців.
XVIII ст. в португальській історії було відносно мирним і заможним. Міністр
маркіз ді Помбал зумів досягти значних успіхів у розбудові економіки країни,
попри катастрофічний землетрус 1 листопада 1755 p., що зруйнував Лісабон
(загинуло 60 тис. осіб). Через те, що в 1797 р. Португалія відмовилася
приєднатися до оголошеного Наполеоном ембарго, спрямованого проти Великої
Британії, Франція в 1807 р. напала на Португалію. Королівська сім'я втекла до
Бразилії, а на Піренейському півострові вибухнула війна. Після відновлення миру
та стабільності король повернувся з Бразилії. 7 вересня 1822 р. остання проголосила
свою незалежність. Упродовж XIX ст. у Португалії точилася боротьба між
роялістами та лібералами. Наприкінці XIX ст. Португалія заволоділа колоніями
Анголою та Мозамбіком. 5 жовтня 1910 р. Португалія стала республікою. Під час
Першої світової війни вона була на боці Антанти. Після цієї війни у країні
поглибився політичний та економічний хаос. 28 травня 1926 р. стався військовий
профашистський переворот. У квітні 1928 р. міністром фінансів призначили
Антоніу ді Олівейра Салазара, і ситуація у країні поліпшилася. А. Салазар 5
липня 1932 р. став прем'єр-міністром і встановив диктатуру. Португалія
формально зберігала нейтралітет під час громадянської війни в Іспанії та Другої
світової війни. До НАТО країна приєдналася 4 квітня 1949 p., до ООН — 15 грудня
1955 р. У 1961 р. Індія силоміць відібрала в Португалії колонії Ґоа, Даман,
Діу, Дадрал і Нагар-Хавелі, що знаходилися на індійській території.
Кровопролиття було мінімальним. 25 вересня 1968 р. А. Салазар подав у відставку
з огляду на стан здоров'я (помер 27 липня 1970 р. на 82-у році життя).
Наступником А. Салазара став Марсе-лу Каетану. Генерал Антоніу ді Спінола
(помер 13 серпня 1996 р.) очолив військовий переворот, що стався 25 квітня 1974
р. Генерал Кошта Ґоміш став президентом ЗО вересня. У грудні 1974 р. Португалія
визнала суверенітет Індії над згаданими вище колоніями. Португалія надала
незалежність своїм африканським колоніям: у січні 1974 р. — Ґвінеї-Бісау, в
червні 1975 р. — Мозамбіку, в липні 1975 р. — Кабо-Верде та Сан-Томе і
Принсипі, в лютому 1976 р. — Анголі. Після «революції гвоздик» (так часто
називали квітневий переворот 1974 р.) країна впродовж 10 років була нестабільною.
За цей час у ній змінилося 15 урядів. Конституція 25 квітня 1976 р. (є чинною й
нині з поправками 1982, 1990, 1992 і 1997 pp.) націлювала Португалію на
створення в ній соціалістичного суспільства, але соціалістична революція в
Португалії поступово зійшла нанівець. 27 червня 1976 р. президентом країни став
Антоніу Еанеш. Протягом 1976—1978 pp. главою уряду був лідер соціалістів Маріу
Суариш. З січня 1980 р. з'явився стабільний правоцентристський уряд Франсишку
Са Карнейру. З 22 грудня того ж року главою уряду став Франсишку Пінту
Балсемау. В 1982 р. армію повернули до казарм, у прокомуністично налаштованих
офіцерів відібрали владу. 9 червня 1983 р. главою уряду знову став М. Суариш. 6
листопада 1985 р. його заступив соціал-демократичний уряд Анібала Каваку Сілви.
М. Суариш 9 березня 1986 р. став президентом країни, у 1991 р. його переобрали.
У 1987 р. між Китаєм і Португалією було досягнуто угоди про повернення до 2000
р. Китаю португальської колонії Макао. Уряд А. К. Сілви започаткував програму
приватизації та заохочення підприємництва. У 1989 р. з конституції країни
вилучили марксистські положення. У 1986 р. Португалія приєдналася до Європейського
економічного співтовариства, і це позитивно позначилося на її
соціально-економічному становищі.
На парламентських виборах ЗО
жовтня 1995 р. перемогу здобула соціалістична партія на чолі з Антоніу
Ґутерришем. 9 березня 1996 р. Жоржі Сампайю став президентом. На парламентських
виборах у жовтні 1999 р. знову перемогли соціалісти, але для більшості не вистачило
трьох мандатів. Президентські вибори 2001 р. знову виграв Ж. Сампайю. На
парламентських виборах 17 березня 2002 р. соціалісти програли: перемогу здобула
коаліція соціал-демократів і Народної партії (правий блок). З 6 квітня 2002 р.
прем'єр-міністр — Жозе Мануел Дуран Беррозу. Португалія залишається однією з
найбідніших країн Західної Європи.
22. Природно-ресурсний
потенціал
Країна розташована в західній часині
Піренейського півострова. На півночі — невисокий гірський хребет Серра-да-Ештрела.
Найвища його точка сягає 1991 м. У центрі й на півдні країни — низовини, горби
й низькогір'я. Західне узбережжя — рівнинне та піщане. Воно має сприятливі
умови для вирощування винограду, цитрусових і зернових культур. На півночі —
вузька рівнина, що розширюється на півдні та охоплює всю країну. На схід від
рівнини знаходиться центральне плато, відоме як Месета. На території Португалії
знаходяться нижні течії рік Дору (Дуеро), Тежу (Тахо), Гвадіана. Початок вони
беруть в Іспанії. Рослинність — середземноморського типу (типові представники —
сосна і коркове дерево), а в горах — луки та кущі.
Клімат — субтропічний середземноморського
типу (м'яка й волога зима та жарке й сухе літо). Середні температури січня
коливаються від +5 до +10, липня — від +20 до +27 °С. На півночі країни помітно
холодніше. На рівнинах річна кількість опадів — 400 — 800 мм, у горах — до 2500
мм. У столиці середня температура січня +11, липня +22 °С. Річно випадає 686 мм
дощів. Середньорічна температура на північ від р. Дору — близько +10, у регіоні
між р. Дору і р. Тежу — близько +16, у долині р. Гвадіана — близько +18 °С.
Мінеральні ресурси: кам'яне та
буре вугілля, залізна руда, мідь, цинк, олово, вольфрам, берилій, уран, золото, срібло, сірка, пірит, кухонна сіль,
каолін, вапняки, мармур.
23. Економіка
Сільське
господарство. Рільництво переважає над тваринництвом. Орні землі охоплюють половину
оброблюваної території країни. Вирощують виноград, фрукти, оливки, цитрусові,
для внутрішнього споживання — пшеницю, кукурудзу, жито, овес, ячмінь, квасолю,
картоплю, овочі. Розводять велику рогату худобу, овець, свиней, кіз, віслюків,
мулів. Рибальство (найголовніша риба — сардина). Заготовляють деревину (коркове
дерево). У сільському господарстві зайнято 11,5% робочої сили.
Промисловість. Видобувають кам'яне
вугілля, залізну руду, олово, вольфрам, уран, пірити, мармур. Електроенергією
переважно забезпечують теплові електростанції. Традиційними галузями промисловості
є текстильна, швейна, шкіряно-взуттєва, харчова (виноробство, виробництво
оливкової олії, рибних консервів), деревообробна (обробка корка — провідне
місце у світі). Працюють підприємства чорної та кольорової металургії,
машинобудівної (судноремонт, суднобудування, електротехніка,
автомобілескладання тощо), хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної, цементної,
будівельної, скляно-керамічної галузей промисловості. У промисловості зайнято
32% робочої сили. Основна її маса припадає на сферу послуг.
Транспорт. Довжина залізниць — 3,6
тис. км, автошляхів — понад 70 тис. км. Головні морські порти — столиця і Порту.
Міжнародні аеропорти — у столиці, Порту, Фару.
Зовнішня
торгівля. Основні експортні товари — текстильні та швейні вироби, продовольчі товари
(зокрема вина), судна, електрообладнання, хімікати. За експортом сардин країна
посідає друге місце у світі. 30% вартості експорту припадає на готовий одяг.
Імпортують промислове і транспортне
устаткування, метали, нафту і нафтопродукти, хімікалії, продовольство, бавовник,
вугілля, тютюн, каву. Продовольство та фураж становлять понад 60% вартості
імпорту.
Головні зовнішньоторговельні партнери
— країни Європейського Союзу.
Значним джерелом валютних надходжень
є міжнародний туризм — близько 10 мли осіб річно. Іншим важливим джерелом
іноземної валюти є заробітки португальських робітників у чужих краях.
Європейський Союз надає Португалії допомогу в рамках своїх програм розвитку.
24. Туристичні об'єкти
Національний парк Пенеда-Жериш,
природні парки Аррабіда, Монтезінью, Серра-да-Ештрела,
Серраш-ді-Айре-і-Кандейруш.
Пляжі міжнародного рівня —
Алґар-ве, Куартейра, Віламора, Албуфейра, Армасан-ді-Пера, Карвоейру, Прайя-да-Роша,
Алвор, Кашкаїш.
У столиці — давній акведук із 35
арок заввишки 66 м, велика кількість церков, соборів, монастирів і палаців: замок
Сан-Жорж (колишня арабська фортеця, IX-XIV ст.), кафедральний собор Се
(1160-1186 pp.), Готичний монастир кармелітів (1389-1423 pp.), монастир
Жеронімуш (1502-1520 pp.) із гробницями Васко да Ґами, Л. ді Камоенса,
короля Мануела І, вежа-маяк Торрі де Белен (XVI ст.), церква Мадрі ді Деуш (XVI
ст.), церква Сан-Вісенті де Фора (XVI ст.), Старий королівський палац (XVI ст.), палац Мітра (XVII ст.), базиліка Ла Ештрела
(XVIII ст.), палац Ажуда (1802 p.), палац Національних зборів (1834 p.), Муніципальний палац,
Морський арсенал; музеї: Етнографічний заморських територій, Археологічний,
Національний природничої історії, Археології та етнографії, Геологічний,
Морський, Нумізматики та філателії, Артилерії (Військовий), Муніципальний,
Національний старовинного мистецтва, Сучасного мистецтва, Народного мистецтва,
Декоративного мистецтва, Церковного мистецтва, Театральний, Костюмів, Карет,
Кахлів, Електрики, Р. Б. Піньєйру, Тропічний сад-му-зей; зоопарк, акваріум,
ботанічний сад. В околицях — палац Келуш (1747 — 1752 pp.), палацово-парковий
ансамбль Сінтра, замок-монастир Мафра, містечко Баталья з монастирським
ансамблем, побудованим на честь перемоги над Іспанією під Алжубарроте в 1385 p.,
де в капелі Фундадор знаходяться саркофаг короля Жуана І і гробниця його сина
інфанта Енрике (Генриха) Мореплавця.
У Бразі — кафедральний собор (XI
— XII ст.) із гробницею першого португальського графа Генриха Бургундського,
церква Бон Жезуш да Монті (1773—1827 pp.) — центр паломництва португальських
католиків. В Еворі — руїни давньоримського
храму Діани (НІ —II ст. до н. є.), собор (1186 p.), архієпископський палац. У Коїмбрі — королівський палац,
Старий собор (XII ст.), Новий собор (XVI ст.), монастир Санта-Круш; Художній
музей Машаду ді Каштру, Музей природничої історії, ботанічний сад. У Порту — кафедральний собор
(1113 — 1136 pp.), церква Сан-Педру душ Клеригуш (1732—1763 pp.) із дзвіницею-маяком
заввишки 75 м, Національний музей мистецтв Соареш душ Рейш. У м. Фатіма — найбільша національна
католицька святиня — кафедральний собор Богородиці, місце паломництва і
регулярних релігійних свят. 25. Інша корисна інформація Посольство Португалії в Україні
знаходиться в Києві, вул. Велика Васильківська, 9/2, кв. 10. Телефон 227-24-42,
факс 227-20-66. Посольство України в Португалії
знаходиться в Лісабоні, Avenida das Desco-bertas, 18, 1400-092 Lisboa. Телефони
(8-10-351) 21-301-00-43, 21-301-00-47, факс 21-301-00-59. Завантажити як документ Word
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||